Наш край: степ, вода і сад
Наш сад росте на лівому березі Дніпра, там, де степ спускається до широкої затоки. Тут відкритий простір: небо на півнеба, вітер зі степу і вода, яка змінює колір щогодини.
Степ
Довкола лежать поля й балки, порослі травами, терном і шипшиною. Навесні степ зеленіє і квітне маками, улітку стає золотим, а восени буро-сріблястим від полину.
Вода
Біля затоки іноді бувають ранкові тумани, а влітку вода трохи збиває спеку. На воді плавають качки, у мілководді полюють чаплі, а іноді на затоку прилітають лебеді, і це завжди маленьке свято.
Вітер і сонце
У степу багато сонця і довге тепле літо. Горіхи встигають налитися і добре висохнути на гілці. Зими тут вітряні й мінливі: мороз раптом змінюється відлигою, а відлига знову морозом. Такі перепади загартовують наш фундук, і сад щороку доводить, що витримує непогоду.
Земля
Тут родючий чорнозем. Фундук на ньому росте сильним, а зизифус і калина почуваються як удома.
Сад серед цього всього
Ми не змагаємося з природою, а вписуємося в неї. Опале листя частково компостуємо, а частину лишаємо в саду: воно вкриває землю на зиму і живить її навесні. У саду живуть птахи та їжаки, а наша Кім любить там гуляти.
Нова сусідка

У 2026 році ми вперше помітили білку. Раніше в нашому степовому краї їх не бачили. Вона хазяйнує на дорослих волоських горіхах біля дому і, схоже, знає, де найсмачніше. Ділимося: значить, горіхи вдалися.
Тому наші горіхи смакують степом: у них сонце, вітер і близька вода.


